Ответ:

Нашій літературі пощастило, що є в ній постать, яка життям і творчістю утверджує благородство вищих мистецьких принципів. У творах Ліни Костенко — єдність характеру й слова, а увагу при­вертає історична тема, історична пам’ять. Талановита поетеса не зрушує коріння, розуміючи його значення в розвитку духовності, національної культури. Своєю поезією застерігає нас від втрати історичної пам’яті. Особливо виразно ця думка звучить у її романі у віршах «Маруся Чурай». Образ Марусі зливається з образом України, що сигналізує через століття: пам’ятайте нащадки, свою славну історію, і лише тим будете сильні и знані у світі.

Детальний Аналіз «Маруся Чурай»

Жанр «Маруся Чурай»: історико-філософський соціально-психологічний роман у віршах.

Тема «Маруся Чурай»: зображення головної героїні Марусі Чурай як легендарної народної пое­теси і талановитої співачки з Полтави; відтворення духовного життя України XVII ст.; усенародна участь у Національно-визвольній війні під проводом Богдана Хмельницького. Ідея «Маруся Чурай»: возвеличення Марусі Чурай — хранительки національних оберегів, інте­лектуальної й незалежної жінки; утвердження в образі Марусі Чурай найкращих рис українського жіноцт­ва — багатої духовності, співучості, ліризму, романтичної вдачі, незале­жності натури, що засвідчують незнищенність національного духу, гли­боку віру в духовну силу й могутність українців.

Герої: Маруся Чурай, Гриць Бобренко, полковий обозний Іван Іскра, полтавський полковник Мартин Пушкар, козак Чесько Черкес, Галя Вишняківна, війт Се­мен Горбань.

Композиційно-стильові особливості «Маруся Чурай»: тематично й композиційно роман надзвичайно складний, багаторівневий, бага- топроблемний. Він «нагадує кристал, у якому безліч граней» (В. Панченко). Майже три з половиною століття живе в народі легенда про Марусю Чу­рай — славнозвісну піснярку. Легенда про любовну помсту (отруєння дівчи­ною свого коханого) була поширеною темою і в художній літературі (драма М. Старицького «Ой не ходи, Грицю...», повість О. Кобилянської «В неділю рано зілля копала»).

В авторському міні-пролозі — вказівка на історичну основу твору: «Влітку 1658 р. Полтава згоріла дощенту».

У творі справжні факти пересипані домис­лами автора; важливі події української історії середини XVII ст. відтворено в образах Богдана Хмельницького, Якова Остряниці, Северина Наливайка, Павла Павлюка, Яреми Вишневецького та ін.

Назва роману — своєрідна легенда, національний символ, що передає і зміст епохи, і особливості українського етносу.